Про День української писемності та мови


Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця».

У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українська мова входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

Перше вересня – це особливе свято, тому що 1 вересня – це день знань. Якщо забути про стереотипи та штампи, то це свято змін, свято позитивного розвитку, свято пізнання нового та невідомого, водночас, зі збереженням зв'язку з минулим. У цей день хочеться особливо теплими словами привітати всіх людей, які мають безпосереднє відношення до освіти. Бажаю Вам, дорогі друзі, здоров'я, щастя та радості, а також невичерпної енергії при здобутті нових знань. Нехай завжди з Вами буде поруч підтримка та розуміння Ваших близьких та знайомих. Зі святом Вас!

                                            

14 серпня - "Маковея"

14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.  

Серед квітів у  букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

На житомирському Поліссі до маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині колись вважали, що на Маковея треба обов'язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку.

На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай і примноження в господарстві. 

Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Навесні мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до кіс – «щоб не випадало з голови волосся». 

Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин». 

Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочила якась людина, що прийде провідати породіллю. 

Окрім звичайного городнього маку, дівки-чарівниці на Маковея святили мак-видюк (самосійний, дикий мак), що в народному знахарстві вважається засобом проти чародійства, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі. 

На Маковея святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Обрядовою їжею в цей день були «шулики» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа дуже смачна, особливо її люблять діти. Готували такожпироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники. 

Одна бабуся-киянка, яка дожила до 120 років, близько 1890 року розповідала, що за часів її молодості існував у Києві звичай – на Маковея всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. А чоловіче населення переважно вдягалося в козацький одяг. 

Свято Маковея називається в народі "Першого Спаса", медовим Спасом – другий, яблучний Спассвяткують 19 серпня – або Спасом на воді, Спасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою. 

Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. За свідченням Михайла Максимовича, на Київщині цією водою кропили ожереди (копиці сіна), щоб уберегти їх від мишей, кропили бджіл, а такожпили цю воду, вмивалися нею з метою очищення від усього лихого.

Народні прикмети:

• Який Маковій, таке й Успіння.

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія. Реактор четвертого енергоблоку вибухнув, радіоактивні частки йоду, стронцію та цезію поширилися на північну частину України, Білорусі, Прибалтики, Польщі, Швеції, Фінляндії та інших країн. Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви, Чорнобиль став символом атомної небезпеки у світовому масштабі. Населення району Чорнобиля (185 тисяч) і міста Чорнобиля (14 тисяч) значною мірою було евакуйоване. Однак в місті і в 2016 році продовжує проживати невелика кількість населення — ті, хто відмовилися залишити рідне місто. Місто є адміністративним центром управління — в ньому розташований Державний відділ Адміністрація Зони Відчуження та Зони Безумовного Відселення.

22 квітня - Міжнародний День Землі - свято чистої води, чистої землі, чистого повітря. День нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина повинна задуматися над тим, що ЗЕМЛЯ потребує турботи й захисту. Цей день покликаний об'єднати людей планети в справі захисту навколишнього середовища , нагадати про те, що планета, яка дарувала нам життя, унікальна й має потребу в турботі і захисті. Ця проблема не має територіальних кордонів та мовних бар'єрів. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові і турботи за нашу спільну домівку. У цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглі території, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля.